IНТЕРВ'Ю СТАТТI КОЛОНКИ САМООСВІТА КОНТАКТИ
MEGA



Івано-Франківськ – місто для бізнесу. Рейтинги та досягнення міста

Для кожної людини рідне місто, в якому ми народилися,  працюємо, у якому проходить наше життя, – найкращеВ даний час у Івано-Франківську проживає понад чверть мільйона мешканців. У сьогоднішньому глобалізованому світі час не стоїть на місці, тому, яким же є місто Франкове порівняно з іншими обласними центрами України, чи йде воно в ногу з часом, чи не загубилося на периферії суспільного розвитку і яким може стати завтра? Ми маємо слушну нагоду поспілкуватися з Оленою Блінніковою, очільником Головного управління статистики в Івано-Франківській області, установи, яка володіє багатогранною інформацією щодо показників розвитку економіки та соціальної сфери як  регіону, його територіальних складових, так і країни в цілому. Олена Бліннікова є постійним членом робочої групи облдержадміністрації з підготовки програми соціально-економічного та культурного розвитку областіщо визначає наш подальший поступ вперед, а це і підвищення рівня та якості життя населення, конкурентоспроможності сфери виробництва та послуг, ефективності управління життєдіяльністю. 

МАГІЧНА ГУЦУЛЯНДІЯ

Про вплив світових трендів на створення нових туристичних продуктів Яремчанщини розповідає керівник групи компаній туристичного сервісу «100 стежин» Сергій ВОЛОШИН.

НАША АМБІЦІЯ - ФОРМУВАТИ МАЙБУТНЄ

«Молоді люди ідуть звідси, і якщо ми не придумаємо якісь стримуючі фактори і не запропонуємо їм, як реалізувати себе на місці, то будемо ще більше відставати в розвитку від інших міст» - Юрій ФИЛЮК, підприємець-ресторатор, керівник компанії «23 ресторани», співзасновник платформи «Тепле Місто» про нові проекти на міжнародному рівні та перспективи Івано-Франківська.

ЛІДЕР УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ: «КАРПАТСМОЛИ»

В м. Калуші на Івано-Франківщині є сучасне високотехнологічне підприємство «КАРПАТСМОЛИ», яке спеціалізується на виготовленні карбамідо-формальдегідних та меламінових смол, що «в’яжуть» плити типу OSB, деревостружкові, деревоволокнисті плити й фанеру різної щільності, які ми використовуємо як у меблевій промисловості, так і у широкому спектрі внутрішніх та зовнішніх робіт під час ремонту.

«LA TOUR»: ДАВАЙТЕ ПОДОРОЖУВАТИ РАЗОМ!

«Наш світ на стільки великий, прекрасний, різноманітний і цікавий, що було би злочином сидіти вдома і не бачити всієї його цінності та краси. Потрібно відчувати подих пустель чи бриз океанів, милуватися краєвидами з вершин гір або з висоти польоту повітряних куль, пірнати з аквалангом, вивчати стародавні розвалини, куштувати страви всіх кухонь світу і просто божеволіти від щастя що ти живеш і подорожуєш!» - у цих словах стиль життя директора «Туристичної компанії «LATOUR» - Людмили Дубей.

Натан ГЛАНЦБЕРГ. Автор легендарних пісень Едіт Піаф, французький композитор з Прикарпаття

Натан ГЛАНЦБЕРГ.  Автор легендарних пісень Едіт Піаф, французький композитор з Прикарпаття

Натан Гланцберг народився 12 жовтня 1910 року в місті Рогатин, що знаходився тоді  у складі Австро-Угорської імперії, в єврейській родині дрібного торговця Шмуеля Гланцберга. У 1911 році сім'я емігрувала до Німеччини, в місто Вюрцбург в Баварії. Відразу ж після переїзду Натана стали називати Норбер.
У 1914 році в житті майбутнього музиканта відбулося кілька важливих подій: народилася сестра Лізель, почалася Перша світова війна, батька призвали служити санітаром і, найголовніше, мати Норбера, яка вірила в талант свого сина найбільше за всіх, придбала для сина піаніно.
У 1924 році, ще 14-річним, Норбер почав відвідувати Вюрцбурзьку консерваторію і відразу ж прославився як «божественно талановитий».

У 1927 році Норбер кидає школу і починає працювати концертмейстером  у Вюрцбурзькому театрі.  У 1929 році, у розпал Великої депресії, Норбер відправляється в Аахен, де акомпанує і диригує для балетної трупи і вистав. Але перший успіх приходить до нього в берлінському театрі-вар'єте «Адміралспаласт», де готувалася нова постановка «Королеви чардашу» Імре Кальмана. Одночасно з роботою в театрі Норбер пише музику для перших звукових фільмів, що знімалися на берлінській кіностудії УФА.

Незабаром кіностудія УФА перестала співпрацювати з євреями. 15 липня 1932 року журнал «Німецький фільм» написав про те, що композитори УФА - суцільно євреї, а німецьку літературу і кіно повинні створювати тільки люди, «які відчувають по-німецьки». Тодішній гауляйтер Берліна Йозеф Геббельс виступив з цього питання, згадавши конкретно Гланцберга: «Цей маленький галицький єврей Гланцберг злизує у молодих світловолосих композиторів масло з хліба».
Цькування посилювалося, і одного разу по дорозі додому Гланцберга попередили, що за ним прийшли з гестапо. Так музикант в 1933 році емігрував до Франції і, незважаючи на запрошення відправитися в США, вирішив затриматися в Парижі, щоб бути ближче до батьків і сестри, які залишилися в Вюрцбурзі.
Після декількох невдалих спроб знайти роботу Гланцберг взяв напрокат акордеон і став грати у дворах і їдальнях за їжу. Потім влаштувався піаністом у єврейський театр і керував невеликим ансамблем.На початку жовтня 1941 року в Марселі він зустрів стару знайому, що стала зіркою, - на той час уже кожен у Франції знав ім'я Едіт Піаф. Співачку чекали нові гастролі - «горобець з Парижа» збирався «облетіти» Південну Францію, ще не окуповану фашистами зону. Гланцберг згадував: «Вона шукала піаніста і вирішила взяти мене».

Піаф взяла піаніста у свою команду. Вони стали друзями, а потім - коханцями. 1942 року зі свого турне французьким півднем Едіт посилає коханому телеграму: «Мені скучно до нестями. Повертайся якнайскоріше. I love you».
Але сюжет їхнього роману розвивається на тлі драматичних подій у політиці. Після окупації німцями Парижа єврей Гланцберг змушений  рятуватися втечею. Під чужим іменем він живе у дешевих готелях французького півдня, а вона двічі-тричі на день посилає йому закохані листи. «Чим далі ти від мене, тим ближчим ти мені стаєш». З деяких листів випливає, що йому вона завдячує і своїм професійним розвитком: «З кожним днем мої пісні мають все більший успіх, усі кажуть, що я розвиваюся фантастично. Цим я завдячую тобі. Це перфекціонізм, якого ти від мене вимагав». Готелі стають ненадійним сховком, і закохана Едіт Піаф просить своїх багатих і впливових шанувальників потурбувалася про те, щоб її піаніст, її Ноно, як вона його ніжно називала, був у безпеці. Вона забезпечує йому прихисток у палаці графині Лілі Пастре, а згодом у домі поета Рене Лапорте. Без цієї допомоги йому навряд чи вдалося б уникнути долі багатьох євреїв, що жили тоді у Франції.

Мелодію найвідомішого шансону «Padam… Padam» Гланцберг написав на початку сорокових. А слова з’явилися в 1951-му, й пісня одразу стала шлягером. Багато років вона не сходила з піку популярності. Шарль де Ґолль, який 1966 року відвідав Москву, заходив до Кремля під звуки «Padam… Padam».

У 1951 року Гланцберг одружився.  Його дружину звали Марічка Мазурик. У 1958 році у Гланцбергів народився син Серж.

Подальша музична кар’єра Норбера Гланцберга розвивалася переважно у площині кіно. Його мелодії прикрашають фільми, у яких знімалися такі зірки  як Бриджіт Бордо («Занадто красива наречена»), Марина Владі («Білява відьма») та інші. Тільки наприкінці життя він із концертом відвідав Вюрцбург, де виріс. Натанові Гланцбергу , на жаль, не вдалося побувати у  рідному Рогатині, про який він  досить часто згадував.










ПОШУК ПО ДАТІ