IНТЕРВ'Ю СТАТТI КОЛОНКИ САМООСВІТА КОНТАКТИ
MEGA



Якість продукту – запорука успіху

Кожна людина мріє про затишок в оселі та охайний вигляд двору біля неї. Але сьогодні буває нелегко визначитися із запропонованими послугами та товарами, їх ціною і якістю. Професійними підказками та історією свого успіху з журналом «МЕГА» поділився Володимир Козира – директор ТОВ «ГАРАНТПЛЮСБУД».



ОЛЕКСАНДР КУЗИК, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР « ELECTROLUX»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

Олександр Грабовський, засновник бренду «Star face family»:

«Розвиток  галузі моди і фешн-індустрії області це напрямок нашої роботи».

ОЛЕКСАНДР КУЗИК, генеральний директор « Electrolux»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

У горах, як удома. Нерухомість у Карпатах. Тенденції будівельного ринку.

Все більше українців замість життя в мегаполісі надають перевагу спокійним та затишним містечкам. Серед тих, хто пропонує сучасне комфортне житло в курортному куточку і девелоперська компанія «ПОЛЯРИС». Їхній житловий комплекс під назвою «Крайобраз» розташований у карпатському містечку Яремче.  Про тенденції в нерухомості, попит на будівельному ринку, привабливість та переваги житла в кліматичному курорті Прикарпаття розповіла СEO компанії Оксана Ціхоцька.



Натан ГЛАНЦБЕРГ. Автор легендарних пісень Едіт Піаф, французький композитор з Прикарпаття

Натан ГЛАНЦБЕРГ.  Автор легендарних пісень Едіт Піаф, французький композитор з Прикарпаття

Натан Гланцберг народився 12 жовтня 1910 року в місті Рогатин, що знаходився тоді  у складі Австро-Угорської імперії, в єврейській родині дрібного торговця Шмуеля Гланцберга. У 1911 році сім'я емігрувала до Німеччини, в місто Вюрцбург в Баварії. Відразу ж після переїзду Натана стали називати Норбер.
У 1914 році в житті майбутнього музиканта відбулося кілька важливих подій: народилася сестра Лізель, почалася Перша світова війна, батька призвали служити санітаром і, найголовніше, мати Норбера, яка вірила в талант свого сина найбільше за всіх, придбала для сина піаніно.
У 1924 році, ще 14-річним, Норбер почав відвідувати Вюрцбурзьку консерваторію і відразу ж прославився як «божественно талановитий».

У 1927 році Норбер кидає школу і починає працювати концертмейстером  у Вюрцбурзькому театрі.  У 1929 році, у розпал Великої депресії, Норбер відправляється в Аахен, де акомпанує і диригує для балетної трупи і вистав. Але перший успіх приходить до нього в берлінському театрі-вар'єте «Адміралспаласт», де готувалася нова постановка «Королеви чардашу» Імре Кальмана. Одночасно з роботою в театрі Норбер пише музику для перших звукових фільмів, що знімалися на берлінській кіностудії УФА.

Незабаром кіностудія УФА перестала співпрацювати з євреями. 15 липня 1932 року журнал «Німецький фільм» написав про те, що композитори УФА - суцільно євреї, а німецьку літературу і кіно повинні створювати тільки люди, «які відчувають по-німецьки». Тодішній гауляйтер Берліна Йозеф Геббельс виступив з цього питання, згадавши конкретно Гланцберга: «Цей маленький галицький єврей Гланцберг злизує у молодих світловолосих композиторів масло з хліба».
Цькування посилювалося, і одного разу по дорозі додому Гланцберга попередили, що за ним прийшли з гестапо. Так музикант в 1933 році емігрував до Франції і, незважаючи на запрошення відправитися в США, вирішив затриматися в Парижі, щоб бути ближче до батьків і сестри, які залишилися в Вюрцбурзі.
Після декількох невдалих спроб знайти роботу Гланцберг взяв напрокат акордеон і став грати у дворах і їдальнях за їжу. Потім влаштувався піаністом у єврейський театр і керував невеликим ансамблем.На початку жовтня 1941 року в Марселі він зустрів стару знайому, що стала зіркою, - на той час уже кожен у Франції знав ім'я Едіт Піаф. Співачку чекали нові гастролі - «горобець з Парижа» збирався «облетіти» Південну Францію, ще не окуповану фашистами зону. Гланцберг згадував: «Вона шукала піаніста і вирішила взяти мене».

Піаф взяла піаніста у свою команду. Вони стали друзями, а потім - коханцями. 1942 року зі свого турне французьким півднем Едіт посилає коханому телеграму: «Мені скучно до нестями. Повертайся якнайскоріше. I love you».
Але сюжет їхнього роману розвивається на тлі драматичних подій у політиці. Після окупації німцями Парижа єврей Гланцберг змушений  рятуватися втечею. Під чужим іменем він живе у дешевих готелях французького півдня, а вона двічі-тричі на день посилає йому закохані листи. «Чим далі ти від мене, тим ближчим ти мені стаєш». З деяких листів випливає, що йому вона завдячує і своїм професійним розвитком: «З кожним днем мої пісні мають все більший успіх, усі кажуть, що я розвиваюся фантастично. Цим я завдячую тобі. Це перфекціонізм, якого ти від мене вимагав». Готелі стають ненадійним сховком, і закохана Едіт Піаф просить своїх багатих і впливових шанувальників потурбувалася про те, щоб її піаніст, її Ноно, як вона його ніжно називала, був у безпеці. Вона забезпечує йому прихисток у палаці графині Лілі Пастре, а згодом у домі поета Рене Лапорте. Без цієї допомоги йому навряд чи вдалося б уникнути долі багатьох євреїв, що жили тоді у Франції.

Мелодію найвідомішого шансону «Padam… Padam» Гланцберг написав на початку сорокових. А слова з’явилися в 1951-му, й пісня одразу стала шлягером. Багато років вона не сходила з піку популярності. Шарль де Ґолль, який 1966 року відвідав Москву, заходив до Кремля під звуки «Padam… Padam».

У 1951 року Гланцберг одружився.  Його дружину звали Марічка Мазурик. У 1958 році у Гланцбергів народився син Серж.

Подальша музична кар’єра Норбера Гланцберга розвивалася переважно у площині кіно. Його мелодії прикрашають фільми, у яких знімалися такі зірки  як Бриджіт Бордо («Занадто красива наречена»), Марина Владі («Білява відьма») та інші. Тільки наприкінці життя він із концертом відвідав Вюрцбург, де виріс. Натанові Гланцбергу , на жаль, не вдалося побувати у  рідному Рогатині, про який він  досить часто згадував.










ПОШУК ПО ДАТІ