IНТЕРВ'Ю СТАТТI КОЛОНКИ САМООСВІТА КОНТАКТИ
MEGA



Якість продукту – запорука успіху

Кожна людина мріє про затишок в оселі та охайний вигляд двору біля неї. Але сьогодні буває нелегко визначитися із запропонованими послугами та товарами, їх ціною і якістю. Професійними підказками та історією свого успіху з журналом «МЕГА» поділився Володимир Козира – директор ТОВ «ГАРАНТПЛЮСБУД».



ОЛЕКСАНДР КУЗИК, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР « ELECTROLUX»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

Олександр Грабовський, засновник бренду «Star face family»:

«Розвиток  галузі моди і фешн-індустрії області це напрямок нашої роботи».

ОЛЕКСАНДР КУЗИК, генеральний директор « Electrolux»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

У горах, як удома. Нерухомість у Карпатах. Тенденції будівельного ринку.

Все більше українців замість життя в мегаполісі надають перевагу спокійним та затишним містечкам. Серед тих, хто пропонує сучасне комфортне житло в курортному куточку і девелоперська компанія «ПОЛЯРИС». Їхній житловий комплекс під назвою «Крайобраз» розташований у карпатському містечку Яремче.  Про тенденції в нерухомості, попит на будівельному ринку, привабливість та переваги житла в кліматичному курорті Прикарпаття розповіла СEO компанії Оксана Ціхоцька.



«Зараз в Україні реально дуже вигідно відкривати заводи. Якщо би я був власником німецького заводу, дивлячись, наскільки дешевий ринок праці в Україні, я би переніс своє виробництво сюди»

«Зараз в Україні реально дуже вигідно відкривати заводи. Якщо би я був власником німецького заводу, дивлячись, наскільки дешевий ринок праці в Україні, я би переніс своє виробництво сюди»

Рідний Івано-Франківськ відвідав всесвітньовідомий український економіст, доцент Школи менеджменту ім. Везерхеда при університеті Кейс Вестерн Резерв (США) Роман Шеремета.

Лідер рейтингу FORBES-2015  найкращих українських економістів розповів журналу «MEGA» про особливості економічного розвитку країни та про те, чому так важливо допомагати Україні.

Романе, де і ким Ви наразі працюєте?

Зараз я працюю в університеті Case Western University, в Бізнес-школі імені Weatherhead. Сам - професор-економіст, викладаю теорію ігор,  мікроекономіку і також теорію переговорів і, взагалі, практику переговорів в бізнесі. Це мої профільні предмети. А основна моя діяльність – я науковець. Займаюся дослідницькою роботою, особливо в експериментальній та поведінковій економіці.

Чим конкретно займаєтесь зараз?

Зараз намагаюся, чим можу, допомагати Україні. Ми (випускники вузів, які зараз за кордоном) відкрили Український фонд випускників для того, щоби підтримувати наших студентів. Створено стипендії найкращого студента та викладача Івано-Франківського фізико-технічного ліцею - вони будуть на конкурсній основі. Студенти  голосуватимуть за найкращого викладача. А от самих ліцеїстів будемо визначати за рейтингом, і найкращий з них отримає цю матеріальну нагороду. Бог так благословив моє життя та моїх колег, що фінансово ми повністю забезпечені як викладачі, професори відомих американських університетів. Наші зарплати вимірюються зовсім інакшими показниками, тобто нормальна зарплата професора – це є 100-150-200 тис. доларів у рік. Тому, коли ти фінансово забезпечений, є можливість і віддячити, і допомогти. Займаємось патріотичною справою  як в Америці, так і в Україні. Ви знаєте, що Америка уже дала нам 10-річні візи. Це ж справа рук, в основному, діаспори. Ми за це воювали, писали петиції. А в Україні я ще недавно воював за закон про розмитнення автомобілів - особисто писав в Український Уряд листи. Тобто ми намагаємось щось робити, крім мене є багато таких людей; ось я знаю Тимофія Милованова, він мій колега, професор Пітсбургського університету, приїхав сюди і вже рік є директором, президентом Київської Бізнес-школи. Тобто ми як випускники, які зараз за кордоном, намагаємось брати активну участь в процесах реформування України.

Розкажіть детальніше, де ви навчались, оскільки на сайтах зустрічається різна інформація...

У 2003 році я закінчив економічний факультет Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, а в 2004  закінчив уже заочно юридичний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Це була моя остання освіта в Україні, тому «FORBES» вказав тільки її. Потім вчився ще в Києво-Могилянці рік, але не закінчив її, тому що перевівся. Після того я закінчив докторантуру в одному з елітних американських університетів. П’ять років я там навчався і аж тоді став професором в американському університеті в Каліфорнії, а недавно з дружиною ми переїхали в Клівленд.

Наскільки важко було вивчити англійську мову саме потрібного високого рівня?

Знаєте, це не важко. Я хоча й не лінгвіст, і мені це не так легко давалося, та все одно мова не є важка річ. Ти просто береш слова і кожен день записуєш їх в словник. В Україні студенти розумні, їм просто треба дати правильний поштовх. У мене дуже багато друзів як в Україні, так і за кордоном, які вільно розмовляють 2-3 мовами.

Читала Вашу статтю про те, як створити український Гарвард. Але як це зробити, коли саме зараз дуже великий «витік розумів»?

Так, згідний, але повертаються, намагаються влитися… І, взагалі, багато тих, хто залишається в Україні. Я можу назвати велику кількість таких толкових спеціалістів. Я поїхав за кордон, тому що галузі експериментальної економіки, в якій я працюю, в жодному навчальному закладі України просто не існує. Ми зараз працюємо над відкриттям першої експериментальної лабораторії з економіки в Харківському національному університеті. Я особисто підключений до цього проекту. В Україні я би реально не зміг працювати в тому напрямку, в якому хочу. Але є люди, які лишаються в Україні, є спеціалісти, які приїжджають і співпрацюють з Україною. Справа в тому, що навіть практика є така. Наприклад, Інститут Макса Планка в Німеччині запросив мене на 2 місяці. Вони, звичайно, заплатили мені певну суму. В Україну я би приїхав навіть безоплатно для того, щоб допомогти створити якийсь інститут. Я готовий жертвувати своїм часом. Це моя держава. І я патріот! Я хочу віддати зі своєї сторони частинку того, що мені держава дала. Це є цілком нормально. Думаю, що таких людей, як я, не одиниці.

Як Ви можете охарактеризувати тип економічного розвитку України?

У нас перехідна економіка. Тобто у нас вона була побудована за соціалістичним, комуністичним зразком. Зараз ми намагаємось перейти в ринкову економіку, основні складові якої  – це приватний бізнес. В Америці, якщо подивитись, вся економіка побудована на приватному бізнесі. Коли ми маємо господаря, що займається приватним бізнесом, він дбає про те, щоб у нього був найкращий бізнес. Подивіться, де у нас відбуваються успішні речі, навіть в Івано-Франківську. Це  - красиві новітні будинки. Їх будують бізнесмени, вони конкурують між собою. Що ще? Зауважте, які у нас є заклади харчування. Гарні ресторани, де можна посидіти, кав’ярні. І, питання, чому? Тому що підприємства конкурують за своїх клієнтів. В Америці спостерігається приватизація повністю всіх галузей економіки. У нас в Україні, де проблеми? Проблеми в газово-нафтовому комплексі, тому що там йде відмивання коштів, бо це не є приватна структура. Проблеми є в тих самих університетах, тому що, знову ж таки… Я не проти державних вузів, але повинна відбутись децентралізація влади. А в нас, на жаль, кураторство всіх університетів йде з Києва. Це не правильно. Університет повинен бути незалежною одиницею. Тому в нас такий перехідний період економіки, де ми прагнемо до капіталістичних відносин, хоча у нас є всі соціалістичні пережитки.

Чи досліджували Ви економіку Прикарпаття?

На жаль, тільки один раз… У мене є одна стаття, написана з професором Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу з питань житлово-комунальних господарств. Я досліджував, яке саме ЖКГ ефективно працює, а які реально відхиляються від цієї ефективної траєкторії. Ми зробили своєрідну шкалу і показали на основі наших даних, чому ці житлово-комунальні господарства так погано функціонують. Свої висновки ми зробили. А решту залишили на розгляд влади. Але стосовно Прикарпаття, скажу вам, я особисто не робив ніяких емпіричних досліджень.

І трошки про перспективи економічного розвитку України...

Україна, взагалі, дуже цікава країна. Я сам за своїми поглядами оптиміст. Бачу багато позитивних речей, які уже сталися в Україні. Звичайно, зрозуміло, що була велика політична криза, до якоїсь міри є ще економічна криза, а також у нас є зовнішній агресор. Це все – фактори, які йдуть проти економіки України. Але водночас якісь елементи децентралізації відбуваються: подекуди дороги зроблені, приватний бізнес працює. Певна річ, є негативи. Дуже сильно вдарив курс долара. Це те, що люди реально відчули на своїй кишені. Якщо ти, наприклад, хочеш зараз купити холодильник, то, швидше за все, він виробляється в країні, де долар є валютою, - значить, платити втридорога. У плані харчування, в принципі, ціни більш-менш залишились ті самі. Те, що виробляється в Україні, воно залишилось на тому самому рівні. Тому, якщо з доларом ситуація поправиться, а, до речі, вона повинна поправитись, тому що українська гривня – валюта номер один у світі по девальвації, то реально правильна рівновага повинна бути десь на рівні 13-15 гривень до 1 долара. Поки що це не відбувається через невизначені політичні фактори. Але коли це станеться, буде однозначно краще. У плані хлину капіталу, гадаю, це прийде, коли мине ось ця нестабільність - капітал повинен піти в Україну. На мою думку, зараз в Україні реально дуже вигідно відкривати заводи. Якщо би я був власником німецького заводу, дивлячись, наскільки дешевий ринок праці в Україні, я би переніс своє виробництво сюди. Просто потрібна стабільність. Ось коли ця стабільність появиться, а вона вже повільно появляється... Навіть той самий конфлікт, як ми бачимо, незважаючи на всі дебати, які проходять в засобах масової інформації, вже не такий інтенсивний, яким він був колись. Тому,  думаю,  у нас буде все гаразд. Люди у нас хороші, заслуговують на прекрасне майбутнє, як всі європейські країни. Я оптимістично дивлюсь на це все, і зі свого боку ми будемо намагатися допомогти.

 

Христина Михайлович

Фото: Наталія Лень










ПОШУК ПО ДАТІ