IНТЕРВ'Ю СТАТТI ЕКСПЕРТИ ПОДІЇ ДЛЯ БІЗНЕСУ КОНТАКТИ
MEGA

МАУ. Під крилом мрії. Підсумки 2017 року
"За результатами першого кварталу 2017 року аеропорти України значно наростили пасажиропотік. Не винятком є і міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ». Як відомо, у травні 2010 року аеропорт був переданий у концесію ТОВ «Скорзонера», що на мою думку дозволило йому пережити важкі часи та зберегти статус міжнародного. Наявність в ІваноФранківську робочого аеропорту, який в подальшому буде тільки розвиватися має велике значення, Івано-Франківськ – місто значних туристичних можливостей, а повітряні ворота, роблять його відкритим для всього світу. Також аеропорт з міжнародним сполученням сприяє залученню іноземних інвесторів, що також відіграє важливу роль для розвитку регіону в цілому" - Денис Лукачович, регіональний менеджер Департаменту з продажу в Україні авіакомпанії МАУ.
МАГІЧНА ГУЦУЛЯНДІЯ

Про вплив світових трендів на створення нових туристичних продуктів Яремчанщини розповідає керівник групи компаній туристичного сервісу «100 стежин» Сергій ВОЛОШИН.

Івано-Франківськ – місто для бізнесу. Рейтинги та досягнення міста

Для кожної людини рідне місто, в якому ми народилися,  працюємо, у якому проходить наше життя, – найкращеВ даний час у Івано-Франківську проживає понад чверть мільйона мешканців. У сьогоднішньому глобалізованому світі час не стоїть на місці, тому, яким же є місто Франкове порівняно з іншими обласними центрами України, чи йде воно в ногу з часом, чи не загубилося на периферії суспільного розвитку і яким може стати завтра? Ми маємо слушну нагоду поспілкуватися з Оленою Блінніковою, очільником Головного управління статистики в Івано-Франківській області, установи, яка володіє багатогранною інформацією щодо показників розвитку економіки та соціальної сфери як  регіону, його територіальних складових, так і країни в цілому. Олена Бліннікова є постійним членом робочої групи облдержадміністрації з підготовки програми соціально-економічного та культурного розвитку областіщо визначає наш подальший поступ вперед, а це і підвищення рівня та якості життя населення, конкурентоспроможності сфери виробництва та послуг, ефективності управління життєдіяльністю. 

НАША АМБІЦІЯ - ФОРМУВАТИ МАЙБУТНЄ

«Молоді люди ідуть звідси, і якщо ми не придумаємо якісь стримуючі фактори і не запропонуємо їм, як реалізувати себе на місці, то будемо ще більше відставати в розвитку від інших міст» - Юрій ФИЛЮК, підприємець-ресторатор, керівник компанії «23 ресторани», співзасновник платформи «Тепле Місто» про нові проекти на міжнародному рівні та перспективи Івано-Франківська.

ЛІДЕР УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ: «КАРПАТСМОЛИ»

В м. Калуші на Івано-Франківщині є сучасне високотехнологічне підприємство «КАРПАТСМОЛИ», яке спеціалізується на виготовленні карбамідо-формальдегідних та меламінових смол, що «в’яжуть» плити типу OSB, деревостружкові, деревоволокнисті плити й фанеру різної щільності, які ми використовуємо як у меблевій промисловості, так і у широкому спектрі внутрішніх та зовнішніх робіт під час ремонту.

НАША АМБІЦІЯ - ФОРМУВАТИ МАЙБУТНЄ

«Молоді люди ідуть звідси, і якщо ми не придумаємо якісь стримуючі фактори і не запропонуємо їм, як реалізувати себе на місці, то будемо ще більше відставати в розвитку від інших міст» - Юрій ФИЛЮК, підприємець-ресторатор, керівник компанії «23 ресторани», співзасновник платформи «Тепле Місто» про нові проекти на міжнародному рівні та перспективи Івано-Франківська.

Розпочну інтерв’ю з банального запитання:

- Юрію, Вам подобається жити в Івано-Франківську?

- Подобається)) В порівнянні з Києвом, де я прожив п’ять років, тут значно більше відчувається життя – можна ходити пішки, їздити на велосипеді, зустрічати на вулиці друзів і знайомих. Київ, в свою чергу, витягує енергію і малокомфортний для проживання.

- Раніше Івано-Франківськ був нудним провінційним містом. Буквально за останні чотири роки все змінилося. Які позитивні тенденції ви б відмітили у Франківську?

- З’явилася соціальна перспектива. Все більше людей усвідомлюють, що можуть жити, працювати і реалізовувати себе саме тут. Я пам’ятаю, як колись у студентські роки поїхав звідси, бо в мене навіть думки не було, що тут можна якось себе реалізувати. А зараз мені комфортно в Франківську і саме тут хочеться жити. З’явились нові проривні течії, проводяться різні фестивалі, події тощо. Коли мене запитують «Чи прагнете Ви наздогнати Львів?», відповідаю: «А для чого взагалі орієнтуватись на Львів?!» Ми маємо ставити собі одразу амбітніші орієнтири. Якщо вже на когось рівнятись, то нехай це будуть, скажімо, Лондон, Сан-Франциско чи Берлін.

У Львові нас періодично запрошють до співпраці. Мовляв, приїжджайте, ми створимо для вас хороші умови – тільки працюйте. Але і вдома ще багато цікавої роботи.

Мені не хочеться, наприклад, щоби центр належав туристам – як у Львові – і щоб туризм був профільним напрямком розвитку міста. Місто насамперед повинно бути комфортним для його мешканців. Звісно, ми мусимо бути відкритими і приймати гостей та туристів. Але міста, які орієнтуються виключно на туризм, розвиваються однобоко, часто мають багато викривлень та побічних ефектів. Сучасне місто має мати розгалужену багатовекторну стратегію розвитку, тільки так ми зможемо конкурувати на світовому рівні.

- Які конкурентні переваги Івано-Франківська серед інших невеличких міст України?

- Тут в людей природньо розвинене підприємництво. Завдяки тому, що місто було закрите –в нас високий рівень безпеки. А безпека породжує підприємливість. Нам ментально значно легше ризикнути і розпочати свою справу, ніж представникам інших обласних центрів України.  Разом із тим, місту не вистачає бізнесів, які тут народжуються, але виходять назовні і тиражуються по світу. Нам дуже потрібні такі бізнеси, вони виведуть місто на міжнародний ринок, у відповідь приведуть досвід, технології і експертизу в регіон.

До переваг регіону я б також відніс Карпати, потенціал сільського господарства, екологічного фермерства та сучасної деревообробки. Також варті уваги гастрономічний сектор, ІТ, дизайн, зелена енергетика і – як не дивно – кіноіндустрія. Ми зараз ведемо перемовини з компанією «Film.ua» та рядом інших національних гравців з кіноіндустрії про створення карпатського кіно-кластеру. Регіон цікавий для кіно через його унікальний природній ланшафт, наявність україно-мовного актора та великий інтузіазм в частини локальних операторів цього напряму.

Взагалі, треба розуміти, що ми зараз говоримо про сектори саме нової економіки, не старої, які можуть бути конкурентними у світовому розрізі. Адже молоді люди ідуть звідси, і якщо ми не придумаємо якісь стримуючі фактори і не запропонуємо їм, як реалізувати себе на місці, то будемо ще більше відставати в розвитку від інших міст.

Я не належу до скептиків. У місті звичайно все ще є чимало системних проблем, але для мене важливіші завжди не кількісні зовнішні показники, а те, яку динаміку мають зміни всередині суспільства. Я спостерігаю несподівано високу динаміку в цих позитивних трендах останні роки.

- Наприклад, що ви маєте на увазі?

- Люди починають довіряти один одному і робити спільні справи, зростає якість у всіх напрямах, починають з’являтися такі можливості, яких раніше у міста та його мешканців не було. Усе більше і більше заходить міжнародних контекстів у регіон. Зокрема, тільки ряд наших проектів має зараз офіційну співпрацю з такими містами як Сан-Франциско, Нью-Йорком, Вашингтоном, Лондоном, Берліном, Мюнхеном, Стокгольмом, Торонто та іншими містами.

- Розвивати місто – це функції мерії? Ви ніколи не задумувалися над посадою міського голови? Чи, можливо, Вам пропонували балотуватися різні політичні партії?

- Ні, не розглядав і не розглядаю. Мені це не цікаво. Я люблю те, чим займаюсь зараз. Насправді своєю роботою ми намагаємося сформувати баланс у трикутнику: бізнес – міські державні організації – громадянське суспільство. Коли є цей баланс, то зростають показники у всіх трьох сторін. Коли ж немає громадянського суспільства, утворюється владно-олігархічна спайка, наслідки якої ми можемо все ще спостерігати на рівні країни. Пропозиції різного характеру з політики надходили – мені не цікаво. Кожен має займатися своєю справою. Я ефективний в тому, де є зараз. По суті це для мене і не робота, швидше стиль життя. Живу в цьому без вихідних.

У бізнесі я був реалізований на 80 %, а тут - на 100. У політиці не бачу себе, в Івано-Франківську тим більше.

- А зараз із владою співпрацюєте?

- Із владою є конструктивний діалог – і нас це тішить, бо він стає з кожним роком кращим. Не завжди і не у всьому наші погляди можуть співпадати, але вдається знаходити точки для співпраці. Ми ніколи нікого не критикували, нам важливо концентруватись не на проблемі, а на рішенні – саме цей підхід дозволяє виходити на конструктивний діалог з різними сторонами і що найголовніше – знаходити спільні рішення.

- Поговорімо детальніше про ваші проекти. Їх дуже багато і у різних напрямках – і «Урбан спейс», і «23 ресторани», і «Тепле Місто», і тепер новий напрям – «Промприлад». Розкажіть, будь ласка, докладно, що це за останній великий проект?

-«Промприлад» – спроба перетворити частину приміщень, які залишилася від заводу   (27 тис. кв. м  на 1,86 га території), і модернізувати їх. Наша ідея – надати йому нових функцій і перетворити на інноваційний центр на перетині розвитку сучасної освіти, мистецтва, нової економіки та урбаністики. Там мають бути бізнес-інкубатори, акселератори, різні освітні та мистецькі інституції, офіси нових стартапів та інноваційних компаній, технологічна лабораторія, крафтові легкі виробництва, кафе, магазини, хостел, готель, конференції, фестивалі, концерти та інше. Це унікальна модель для України.

- У чому унікальність ідеї?

- Як правило ,в пострадянському просторі великі амбітні інфраструктурні проекти реалізовуються лише за однією логікою: коли якийсь крупний інвестор (часто олігархічного походження) інвестує одноосібно і має повний контроль над ситуацією. Такий підхід не завжди є поганим, але, як правило, він менш чутливий до потреб суспільства в його широкому розумінні. А унікальність цього проекту полягає в тому, що ми намагаємось об’єднати дуже багато бізнесів, людей та організацій, та реалізувати його спільними зусиллями через систему співфінансування. По суті - це буржуазна революція.

У світі такі приклади є. А от у пострадянському просторів такому масштабі поки немає. Сподіваємось що станемо першими.

В Україну зараз стоїть черга інвесторів, які не можуть сюди потрапити через відсутність правил, хорошої інфраструктури, довіри й елементарної етики. Ось ми і прагнемо створити таку екосистему, яка буде прикладом входу в регіон майбутніх інвесторів. Я не прихильник розбудови тут великої кількості іноземних заводів із закордонними компаніями, інтерес у яких єдиний – дешева робоча сила. Наша ціль допомогти місцевим підприємцям створювати високу додану вартість тут, на місці, а не конкурувати лише за рахунок дешевших ресурсів. Ми не хочемо погоджуватись на позиціонування регіону-постачальника виключно ресурсної бази. Наша амбіція полягає в тому, аби доєднатися до тієї частини світу, яка займається формуванням майбутнього, придумувати прориви, які коріннями виходять з України, але тиражуються по світу.

Вже в листопаді має запуститись перша лінія з новими функціями на «Промприладі» (2 тис. кв.м., 3 поверх корпусу по вул. Сахарова). Там буде коворкінг, конференц-хол, медіа лаб, барбер шом, робоклуб, дитячий коворкінг, школа танців, галерея, творча майстерня, урбан лабораторія, офіс департаменту інвестиційної політики міськвиконкому, майстерня крафтового виробництва, інші офіси, кафе, бар, та інше. По своєму масштабу, міжсекторальності, міжфункціональності і креативному потенціалу навіть цей перший етап не має аналогів в місті.

- Як ідуть справи у нещодавно анонсованого проекту «Urban space 500» у Києві?

- Добре ідуть справи. Вже половину інвесторів зібрано. Щодня додаються нові. До кінця року планується відкриття. Ідея – з Франківська, а продали Києву, а не навпаки. Цей аспект важливий для самоідентифікації Франківська і впевненості в собі. Ми, франківці, самобутні – й іншим містам є також чого повчитисяі унас. Я періодично читаю лекції у Києво-Могилянській бізнес-школі тав інших містах про те, як об’єднуватися і як створювати додану вартість тут, на місці. Ці процеси краще бачать зі Львова і Києва, а не з Франківська. Там цим захоплюються, а місцеві дивляться часом на початках із застереженням, мовляв, для чого це йому, які мотиви. Моя відповідь проста – при об’єднанні зусиль кожен виграє більше.

«Урбан»отримав вже понад 200 заявок з 15 країн світу на реплікацію цього досвіду в інші міста. Це соціальна франшиза – передавання досвіду від громадської організації до громадської організації. Київ перший, два наступних за планом - Краматорськ і Берлін. Краматорськ, тому, що ми прагнемо підтримати становлення громадянського суспільствана Донбасі, а Берлін, тому, що це дуже добре для позиціонування Івано-Франківська і країни, коли українська інтелектуальна розробка має попит в розвиненому світі і претендує на успіх. Нещодавно ми розпочали співпрацю зі Стенфордським дослідницьким інститутом (SRI International,США) в рамках проекту Промприлад. Це організація, якій належать патенти на винахід інтернету, банківських кредитних карток, мишки та багато інших. SRI має власні космічні програми, розробки в сферах безпеки, науки, роботизації, техніки, біології, освіти та ін. Це найвищий світовий рівень у своєму роді. Так ось Івано-Франківськ став першим, з ким вони почали працювати на території пострадянських країн – це велика честь. Вони проаналізували макроекономічну ситуацію регіону і запропонували свій сценарій розвитку проекту, з врахуванням останніх світових тенденцій.

- Ще один напрям, яким Ви займаєтеся, – це ресторанний бізнес. Зокрема Ви в числі засновників і співвласників мережі ресторанів. Яку Ви дасте оцінку розвитку ресторанного сектора в Івано-Франківську?

- Я вже чотири роки не займаюся операційною діяльністю в бізнесі, мені пощастило з партнерами, які власне зараз займаються його розвитком без мене. Залучаюсь лише дуже епізодично на рівні стратегічних питань. Весь мій час зараз належить платформі «Тепле Місто».

Щодо розвитку ресторанної сфери в Франківську, тут безперечно є значні успіхи. Коли ми тільки розпочинали (23 Ресторани), усвідомлювали, що прагнули дати ринку трохи більше на той час, ніж він запитував. Для нас це був принцип якості – готували тільки натуральні продукти. Ринку було все одно, ціна була важливішою. Зважаючи на це, ми не могли опуститись з якістю нижче і ціну теж не могли піднімати. Це було таке собі соціальне підприємництво, можна сказати. Довгий час ми напрацьовували попит на якість в людей. Зараз вже зовсім інша ситуація – з’явилось багато сильних гравців, які розвивають цей ринок, методично з’являються нові заклади, які безкомпромісно відповідають найвищим стандартам якості. І це не тільки стосується ресторанного бізнесу, а й інших сфер, які набувають ознак європейських цінностей. Тому нас конкуренція тільки тішить, але конкуренція не внутрішня, а зовнішня. Я зараз навіть не про Львів говорю, а про Європу, де ринки глобальніші. І треба думати, як створити щось унікальне. От львів’яни боролися за «Раянейр», флешмоби організовували, бо розуміють, для чого це їм потрібно. Нам теж треба створювати свою ідею, проекти, продукцію, і не чекати, що це хтось зробить за нас.

 Мар’яна ЦИМБАЛЮК








ПОШУК ПО ДАТІ