IНТЕРВ'Ю СТАТТI КОЛОНКИ САМООСВІТА КОНТАКТИ
MEGA



Якість продукту – запорука успіху

Кожна людина мріє про затишок в оселі та охайний вигляд двору біля неї. Але сьогодні буває нелегко визначитися із запропонованими послугами та товарами, їх ціною і якістю. Професійними підказками та історією свого успіху з журналом «МЕГА» поділився Володимир Козира – директор ТОВ «ГАРАНТПЛЮСБУД».



ОЛЕКСАНДР КУЗИК, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР « ELECTROLUX»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

Олександр Грабовський, засновник бренду «Star face family»:

«Розвиток  галузі моди і фешн-індустрії області це напрямок нашої роботи».

ОЛЕКСАНДР КУЗИК, генеральний директор « Electrolux»:

«Власним виробництвом підтверджуємо, що Україна здатна виробляти якісні технологічні продукти».

Понад 40% пральних машин, вироблених на заводі в Івано-Франківську, компанія сьогодні реалізовує в Україні. 35% івано-франківської техніки йде в Польщу, Чехію і Угорщину, та близько 5% – у Францію, Італію і країни Скандинавії. Про якість та досягнення Івано-Франківського заводу «Electrolux» розповідає генеральний директор Олександр Кузик.

У горах, як удома. Нерухомість у Карпатах. Тенденції будівельного ринку.

Все більше українців замість життя в мегаполісі надають перевагу спокійним та затишним містечкам. Серед тих, хто пропонує сучасне комфортне житло в курортному куточку і девелоперська компанія «ПОЛЯРИС». Їхній житловий комплекс під назвою «Крайобраз» розташований у карпатському містечку Яремче.  Про тенденції в нерухомості, попит на будівельному ринку, привабливість та переваги житла в кліматичному курорті Прикарпаття розповіла СEO компанії Оксана Ціхоцька.



Стефан ТЕРЛЕЦЬКИЙ

Стефан  ТЕРЛЕЦЬКИЙ

 Біографія

Житєвий шлях Стефана Терлецького розпочався на Івано-Франківщині. Він народився 29 жовтня 1927 року у селі Антонівка Тлумацького району. Першою вчителькою його була українська поетеса Марія Ленерт-Домбровська ( відома під псевдонімом Марійка Підгірянка.)Батько – Олексій Терлецький – допомагав своїм односельцям на будівництві, працював на цегельному заводі. Його дядько разом із родиною був «розкуркулений» і засланий до Сибіру після того, як заплатив сусідам за допомогу у збирані врожаю. Як «українські націоналісти» до східних районів СРСР були вислані також двоюрідні брати Стефана, які навчалися в Івано-Франківську.Після початку німецько-радянської війни й приходу німців 14-річний Стефан змушений був працювати на військових об’єктах –  ремонтував разом з іншими односельцями залізничний міст через Дністер. Після завершення будівництва мосту 14-річний підліток опинився на ринку невільничої праці в Австрії, звідки він потрапив як безкоштовний працівник до одного з фермерів у місті Фойтберґ. У 1945 році  місто опинилося в складі британської зони окупації. Деякий час він працював на кухні британської військової бази.У 1948 р. Стефан легально емігрував до Великобританії, де  влаштувався робітником на вугільну шахту в Уельсі. Він приїхав у цю країну, маючи у кишені один британський фунт. Проте свою роль відіграли його кулінарні здібності, і згодом  Терлецький переходить на легшу роботу – до буфету гуртожитку гірників. Потім  працював в управлінні готелями в уельських містечках Порткоул і Сванеє, а пізніше тримав власні готелі в Аберсвіті й Кардіфі.  Навчаючись тут у середній школі та Кардіфському коледжі харчових технологій і комерції, він добре опанував англійську мову. Незабаром одружився з місцевою мешканкою – Мері. У  1958 р. він дізнався про те, що його батько та сестра були заарештовані за «націоналістичну діяльність» і вислані на шість років до Сибіру. Мати померла ще під час Другої світової війни від інфаркту.

Політична кар’єра

1964 року С. Терлецький вступив до Консервативної партії: «Я став консерватором тому, що на власні очі бачив і комунізм, і нацизм. Консерватори ж за демократію і бізнес — те, чого я та моя родина досі не знали».Політична кар’єра С.Терлецького розпочалася у 1968 р., коли він став членом міської ради Кардіфа (Уельс) від консерваторів. Із самого початку своєї політичної діяльності С.Терлецький багато уваги приділяв міжнародним питанням. Так, у розпал «холодної війни» він наполягав на створені Великобританією міцного військового щита, який би «перешкоджав агресивній політиці Радянського Союзу». «У жодному разі не можна погоджуватися на пропозицію Росії скоротити наші сили в Європі, – зазначав політик у 1973 р. – Це саме те, чого марксисти і ліві соціалісти хочуть добитися від нас. Як людина, яка народилася в рабстві, я хочу померти вільним».С.Терлецький був також прихильником тісних зв’язків Великобританії з Європою і багато працював у цьому напрямку. Його політична кар’єра вийшла на новий щабель, коли він очолював (1973–1975 рр.) громадсько-політичну організацію «Залишмо Британію в Європі». Також був представником політичної групи партії британських консерваторів у Європі. У 1975–1980 рр. він, крім того, обіймав посаду віце-президента молодіжної організації консерваторів в Уельсі. Протягом 1980-х рр. С.Терлецький, використовуючи свої зв’язки у Вестмінстері, робив спроби добитися зустрічі зі своїм батьком. Унаслідок цих переговорів у жовтні 1984 р. Олексій Терлецький  звільнений і навіть зміг повернутися до рідної Антонівки. Та з поверненням на Україну він був паралізований і не міг розмовляти, а коли вже сам Стефан Терлецький зібрався у 1986 р. відвідати Антонівку, то перед виїздом він дізнався, що його батько помер.Протягом цілої парламентської каденції С.Терлецький зарекомендував себе як послідовний опонент радянського комуністичного режиму. У своїй діяльності С.Терлецький постійно прагнув виділити в очах британської громадськості Україну як окрему державу, підштовхнути владу Великобританії до формування окремої політики щодо УРСР. Депутатські запити Терлецького можна вважати першою спробою порушити питання про незалежність України на європейському рівні.Особливо наш земляк переймався питаннями відкриття дипломатичного представництва Великобританії у Києві та щиро вболівав за долю населення України після Чорнобильської катастрофи. Порушував питання  навчання британських студентів у Києві, проблем дотримання прав людини у СРСР, англо-радянських торгівельних відносин тощо.У 1989 р. він отримав   почесну посаду представника британського уряду в комітеті з прав людини Ради Європи.  На думку керівництва консервативної партії Великобританії, Стефан Терлецький, який багато пережив за своє життя, найкраще підходив для цього поста, який передбачав участь у перевірці умов утримання англійців та інших громадян у в'язницях у різних регіонах Європи, у тому числі в колишніх країнах соціалістичного блоку. Він вимагав від європейських урядовців дотримання прав ув'язнених, активно виступав проти тортур у тюрмах.Коли розпався СРСР, С.Терлецький став одним із палких прихильників незалежності України та захисників її політичних інтересів на теренах Європи.

Депутат Парламенту

Терлецький став депутатом парламенту у 1983 році, коли до влади прийшла Маргарет Тетчер і був радником.У 1992 р. королева Великобританії нагородила С.Терлецького Орденом командора Британської імперії – однією з найвищих державних нагород Сполученого Королівства, якою відзначаються особливі заслуги громадянина перед державою. Британський українець користувався повагою колег та навіть політичних опонентів із лав лейбористської партії. Як, зокрема, зазначав його суперник на виборах в Уельсі К.Бренан: «Незважаючи на наші розбіжності з політичних питань, я дуже поважаю його чудовий життєвий шлях і те, чого він досяг у житі та під час перебування депутатом парламенту від Західного Кардіфа. Ґ.Ніл, лідер консерваторів у Кардіфській раді, характеризував С.Терлецького як «відвертого і дуже сильного оратора».Вісім років С.Терлецький представляв Великобританію в Раді Європи. Колишній остарбайтер ніколи не забував своєї батьківщини та її мови. Він захоплювався історією й усі знахідки, що стосувалися невідомих сторінок нашого краю, передавав до музеїв Івано-Франківська. За його сприяння і допомоги побудований міст через річку Тумачик в с.Антонівка.В останні роки життя С.Терлецький (член Консервативної партії Великобританії) — почесний член Європарламенту і член Палати общин британського парламенту.У липні 2005 р. С.Терлецький видав історію свого життя під назвою  «Від війни до Вестмінстера». Палкий українець щиро вітав демократичні перетворення в Україні. Помер Стефан Терлецький 21 лютого 2006 року.Загалом, постать політичного діяча, члена британського парламенту та Ради Європи Стефана Терлецького має унікальний характер, адже це -  етнічний українець, який зробив значний внесок у справу боротьби своєї історичної Батьківщини за незалежність на міжнародному рівні в період «холодної війни», увійшов до політичної історії Європи ХХ ст. як проукраїнський європейський парламентарій, діяч консервативного й антикомуністичного напряму.

За матеріалами  Вікіпедії










ПОШУК ПО ДАТІ